Для будівельника з Ізмаїла на ім’я Ігор війна почалася влітку 2025 року з мобілізації, а вже у жовтні він опинився в епіцентрі бойових дій. Разом із побратимами з 128 ОВМБр «Дике Поле» чоловік зайшов на позиції, де замість планової ротації йому довелося затриматися до березня. П’ять місяців безперервного перебування на «нулі» стали для бійця першим і надзвичайно суворим бойовим досвідом.
Зима випробовувала піхотинців лютими морозами. Грітися доводилося виключно активним рухом та фізичними вправами – будь-яке джерело тепла могло демаскувати позицію і стати ціллю для ворога. Навіть святкова вечеря на Новий рік була особливою: військові смакували олів’є, яке на передову доставив дрон. Безпілотники взагалі стали єдиним шляхом постачання, привозячи бійцям усе необхідне: від кави та солодощів до звичайної каші з ковбасою.
Свій день народження Ігор запам’ятає назавжди, адже замість вітань позицію «накрили» ворожі дрони. Укриття було вщент знищене, проте піхотинцям вдалося дивом вціліти. Після цього почалися ще запекліші випробування – відбиття ворожого штурму під акомпанемент масованих атак БпЛА.
«Мріяв про душ і смажену картоплю з огірками!»
Вихід з позицій після багатомісячної вахти виявився важчим за захід на них. Коли воїн уже знає кожен ризик і кожну небезпечну ділянку, очікування удару стає постійним. Це було виснажливе завершення першого бойового виходу, де виживання залежало від витримки та фаху.
Сьогодні Ігор зізнається, що найбільшою цінністю після повернення для нього стали елементарні побутові речі. Можливість помитися під гарячим душем або з’їсти домашню їжу викликає емоції, які неможливо описати словами. Проста смажена картопля стала для захисника символом повернення до життя з пекельних умов передової.
Залишити коментар