Поки лінія фронту гримить за сотні кілометрів, природа Придніпров’я веде власну тиху боротьбу за існування. Дніпровсько-Орільський заповідник – унікальний масив заплавних лісів площею 3700 гектарів – сьогодні опинився в заручниках енергетичної війни та кліматичних аномалій.
Старший науковий співробітник Олександр Пономаренко, крокуючи засніженими стежками колишньої протоки річки Протовча, показує сліди тих, хто не знає про війну, але відчуває її наслідки. Тут, серед заростей очерету, знаходять прихисток рідкісні амфібії, зокрема часникова жаба та малочисельна для регіону сіра ропуха. Проте ландшафт змінюється: відкриті луки поступово захоплюють терен та агресивна аморфа кущова – родичка акації з темно-фіолетовими суцвіттями.
Хто мешкає в реліктових кучугурах: від косулі до горностая
Заповідні землі – це не лише ліс, а й відгомін доісторичного океану Тетіс. Піщані бархани з напівпустельною рослинністю створюють специфічні умови для тисяч живих істот. За даними науковців, на цій компактній території зосереджено неймовірне біорізноманіття:
- близько 150 європейських сарн та 30 плямистих оленів;
- стадо диких кабанів чисельністю до 70 голів;
- хижаки: лисиці, єнотоподібні собаки, борсуки, ласки та рідкісні горностаї;
- 190 видів птахів, 47 видів риб та понад 800 різновидів рослин.
Зимовий ліс – це відкрита книга. Ось свіжий ланцюжок слідів зайця, який намагався гризти гірку кору дуба через брак трави. Поруч – дрібний пунктир мишоподібних гризунів. Але є і тривожні знаки. Олександр Пономаренко зауважує: поруч зі слідами молодих зайців чи сарн часто з’являються відбитки лап бродячих собак. Зграї псів, що заходять на територію, стали реальною загрозою для диких копитних.
Енергетичний терор та водна криза: головні виклики сьогодення
Найбільшого удару заповідник зазнав не з суходолу, а з боку акваторії, яка займає 1500 гектарів. Повномасштабне вторгнення змінило гідрологічний режим Запорізького водосховища. Через російські атаки на енергосистему гідроелектростанції працюють у посиленому режимі, що спричиняє різкі коливання рівня води.
“Основні зміни, які відбуваються в заповіднику, пов’язані з війною. Якщо наземні екосистеми у стабільному стані знаходяться, то водні екосистеми відчувають доволі серйозний вплив”, – констатує Олександр Пономаренко.
Після паводка 2023 року, який був корисним для оновлення заплави, настав період затяжної посухи. Весь 2025 рік заповідник прожив в умовах екстремально низького рівня Дніпра. Це змусило рибу шукати нові місця для нересту, а навколоводних птахів – масово змінювати локації для гніздування.
Науковці з жахом згадують долю “Асканії-Нової”, де окупація призвела до розграбування колекцій та фактичного знищення заповідного режиму. Для Дніпровсько-Орільського заповідника головною внутрішньою загрозою у разі послаблення охорони є хаотична забудова. Мальовничі береги Дніпра завжди були ласим шматком для тих, хто хотів би замінити дику природу приватними маєтками та асфальтованими дорогами.
Збереження цих гектарів – це не просто питання естетики. Без заповідних зон якість повітря та чистота води неминуче погіршаться. Якщо людина не захистить цей простір сьогодні, у майбутньому планета ризикує залишитися лише в компанії щурів, тарганів та паразитів, а звичні радощі на кшталт риболовлі чи збирання грибів стануть лише спогадом.
Залишити коментар