Житомирянин Валентин Кузьмінчук пройшов складний шлях від фронту до підприємництва. Ветеран російсько-української війни, що служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, сьогодні відомий як власник креативної кав’ярні «Мухомор», де пропонують напої на основі грибів та солодощі з конопляною основою. Власна справа і підтримка коханої жінки стали для нього справжньою опорою на шляху до соціалізації.
Війна, поранення і ПТСР
Службу Валентин розпочав добровольцем у 2014 році. Вже тоді, після першого поранення, йому діагностували посттравматичний стресовий розлад. Тривалий час він не міг спілкуватися з людьми, страждав на безсоння та провали в пам’яті. Проте поступово, завдяки психологічній реабілітації, зокрема і в Грузії, та спілкуванню з іншими ветеранами, стан покращився.
Пошуки себе після війни
Після звільнення з армії у 2022 році Валентин повернувся до цивільного життя. Спробував себе у різних сферах – здавав авто в оренду, відкривав кав’ярню самообслуговування. Але лише проєкт «Мухомор», який з’явився у 2023 році, став справжнім втіленням його ідей та досвіду.
«Щоб адаптуватися, треба знайти справу до душі. У мене це зайняло чотири роки. Підтримка коханої та бізнес стали моїм шляхом до відновлення», – каже Валентин.
Кав’ярня «Мухомор» і грантова підтримка
Ідею відкрити незвичну кав’ярню з мікродозами грибів та конопляною продукцією Валентин реалізував завдяки програмі «Власна справа». Він отримав грант у 250 тисяч гривень, які доповнив власними коштами. Кава з грибами – не наркотик, а заспокійлива добавка в мінімальній кількості. Вся сировина закуповується у легальних українських крафтових виробників.
Попри економічні труднощі, бізнес розвивається. Щомісяця замовляється по 3 кг спеціальної кави. Клієнти цікавляться, пробують і повертаються. Валентин планує розширення – мріє про власну мережу кав’ярень або навіть ресторан.
Справжня підтримка
Не менш важливою складовою нової сторінки в житті стала зустріч із коханою жінкою. Саме вона надихнула ветерана не зволікати і запустити бізнес. Разом пара займається гуманітарним розмінуванням, адже обидва добре розуміють небезпеку війни.
«Без неї не було б і кав’ярні. Вона зрозуміла мене, підтримала і дала поштовх до дій», – розповідає Валентин.
Історія Кузьмінчука – це приклад того, як можна не лише повернутися до мирного життя, а й знайти в ньому новий сенс. Завдяки підтримці, наполегливості та любові.
Залишити коментар