Світ завмер у найнебезпечнішій точці сучасної історії. Пряме зіткнення військової машини США та Ізраїлю з Іраном поставило людство перед реальним ризиком глобального конфлікту, проте головні гравці Сходу — Росія та Китай — несподівано обрали стратегію очікування.
Ситуація на Близькому Сході вже перетнула межу локального інциденту. Тегеран завдав ударів по Катару, ОАЕ та Бахрейну, а перекриття стратегічної Ормузької протоки заблокувало постачання близько 20 мільйонів барелів нафти щодня. Поки Корпус вартових ісламської революції обіцяє “підпалити” будь-яке судно США чи “сіоністського режиму”, світові ринки здригаються від економічного болю.
Ефект доміно: чи використають диктатори момент?
Колишній заступник головнокомандувача НАТО Річард Ширрефф попереджає: кампанія вже вийшла з-під контролю. Головне побоювання аналітиків полягає в тому, що поки Вашингтон зав’яз у близькосхідній пастці, інші гравці можуть розширити фронт.
- Володимир Путін здатен посилити тиск у Європі, розраховуючи на відволікання ресурсів США.
- Сі Цзіньпін уважно стежить за Тайванем, оцінюючи готовність Америки до війни на два фронти.
- Кім Чен Ин може використати хаос для ескалації на Корейському півострові.
Дональд Трамп оптимістично заявляє про “близьку перемогу”, але професор Ентоні Гліс скептичний. Він наголошує: ніхто, включно з самим президентом США, не знає, як виглядає цей фінал. Нафта залишається головною зброєю аятол, і вони не збираються її складати.
Прагматизм замість солідарності: чому Пекін та Москва “грають соло”
Попри статус союзників Ірану, і Китай, і Росія мають власні причини не втручатися в бійню. Для Пекіна пріоритетом є стабільність постачань палива та майбутня зустріч Сі Цзіньпіна з Трампом наприкінці березня. Аналітикиня Юнь Сун зазначає: Китай готовий працювати навіть з новим іранським режимом, якщо той забезпечить безперебійний експорт нафти.
“Пекін не вважає зміну режиму в Ірані найгіршим сценарієм. Китай готовий працювати з будь-яким керівництвом, яке забезпечить потоки нафти”, — вважає експертка.
Для Кремля ж війна в Ірані — це насамперед золотий дощ. Блокування Ормузької протоки та зліт цін на енергоносії роблять російську нафту безальтернативною для багатьох покупців. Поки Трамп намагається заспокоїти своїх виборців цінами на бензин, він може дозволити Путіну повернутися на світові ринки, що дасть Москві ресурси для війни в Україні.
Цю цинічну вигоду підтверджує і російська пропаганда. Якщо іранські промисли будуть знищені, РФ залишиться одним із небагатьох глобальних постачальників, що автоматично наповнить її бюджет. Таким чином, поки світ готується до катастрофи, Пекін та Москва вираховують прибутки від “великої угоди” з Вашингтоном.
Чи вдасться Трампу та Сі Цзіньпіну домовитися наприкінці березня, щоб зупинити сповзання у прірву, чи нафтовий шантаж аятол виявиться сильнішим за дипломатію — покажуть найближчі тижні.
Залишити коментар