Олександра, фізичний терапевт із Дніпра, працює з військовими, які після поранень відновлюють рухливість та впевненість у власних силах. Для неї головне – показати, що навіть після тяжкої травми людина може повернутися до активного життя, якщо зберігає віру та внутрішню опору.
У розмові вона згадує про одного зі своїх підопічних, який займається у неї близько півтора тижня. Основний дискомфорт у нього спричиняє біль у попереку, що, як пояснює терапевт, сьогодні характерно для багатьох військових через важку амуніцію та значні фізичні навантаження. Додатково чоловік має травму кульшового суглоба – під час обстрілу він впав із машини й отримав сильний забій. На першому огляді інтенсивність болю оцінювалася у шість балів із десяти.
Терапевтка зазначає, що пацієнт отримує медикаменти, серед яких знеболювальні та протизапальні препарати. Фізична терапія, за її словами, проводиться вкрай обережно та відповідно до міжнародних протоколів.
«Ми починаємо з мінімальної рухливості поперекового відділу хребта, а також працюємо над амплітудою руху в кульшовому суглобі, розтяжкою та аеробним навантаженням – наприклад, ходьба або велотренажер»
, пояснює вона.
Олександра підкреслює, що перебіг реабілітації у кожного різний.
«Хтось реагує швидко, а іншим потрібно більше часу. Щоб зрозуміти динаміку, військовий має пройти хоча б один повний курс і адаптуватися до навантаження. Особливо непросто тим, хто має загострення поперекового відділу або артроз другого ступеню кульшового суглоба»
, уточнює фахівчиня.
Серед її пацієнтів є й історії значного прогресу. Один із них – Богдан, який після ураження спинного мозку пересувається на кріслі колісному. Коли він уперше звернувся до терапевтки, навіть сидіти без опори або виконувати прості рухи в ліжку він не міг. Згодом, завдяки тривалій роботі, чоловік навчився самостійно пересідати з ліжка на крісло та назад, а також переміщатися на унітаз. З часом він отримав активне крісло та тепер підтримує інших, хто проходить реабілітацію.
«Богдан допомагає новим пацієнтам, навчає користуватися кріслом і пристосовуватися до життя після важкої травми. Він показує, що життя не закінчується, але для цього треба бути сильним»
, говорить Олександра.
Наприкінці терапевтка висловлює вдячність військовим, яким допомагає разом зі своєю командою.
«Наша мета – повернути пацієнтів до якості життя і до їхньої соціальної ролі, яку вони мали до травми. Дякуємо нашим воїнам за мужність і за те, що дозволяють нам робити цю роботу»
, підсумовує вона.
Залишити коментар