Юрій, механік – водій 42 окремої механізованої бригади, став до лав війська у перші дні великої війни. Сьогодні він керує радянським танком Т-64 на складній ділянці фронту в районі Новопавлівки, де щоденно змагається зі смертю за право своєї родини на мирне майбутнє.
Для окупантів танк є «джекпотом», пріоритетною ціллю, на яку не шкодують снарядів. Юрій згадує події травня 2022 року, коли під час прикриття піхоти їхню машину вразила протитанкова керована ракета. Це сталося на полі під час п’ятигодинного чергування. Механік бачив через триплекс, як снаряд летить прямо в них, але повільний танк не дозволяв ухилитися. Тоді ворожий вогонь пропалив башню та завдав тяжких опіків командиру, проте Юрію вдалося вивезти екіпаж із пекла під обстрілами траси Бахмут – Лисичанськ.
Еволюція війни: від браку злагодженості до ери дронів-камікадзе
Порівнюючи початок вторгнення з теперішньою ситуацією на Олександрівському напрямку, військовий зазначає, що раніше воювати було психологічно легше. Головною причиною він називає відсутність такої кількості безпілотників, які зараз роблять кожен виїзд вкрай небезпечним. Хоча раніше бракувало координації між підрозділами, відсутність «неба, що постійно спостерігає», давала більше простору для маневру. Сьогодні ж головними ворогами танкіста стали:
- FPV – дрони, що полюють за технікою;
- щільне мінування територій;
- глибока багнюка, якої боїться навіть важка радянська техніка.
Попри поважний вік, Т-64 залишається надійною робочою конячкою. Юрій переконаний: техніка — це лише залізо, яке можна відремонтувати, а життя побратимів — незамінне. Перед кожним виїздом він відчуває страх, який зникає лише з першим пострілом, поступаючись місцем чистому адреналіну та бажанню повернути екіпаж цілим.
«Я не можу дати задню, бо я знає, що у мене за спиною моя сімʼя, мої рідні. Я не хочу, аби ворог дійшов до моєї хати і знущався над ними», – ділиться мехвод.
Десятки контузій не зупинили бійця. Він продовжує воювати, тримаючи в думках прості людські мрії про мирний час. Юрій мріє про народження сина та весілля доньки, сподіваючись, що одного разу жахи війни залишаться лише у минулому, наче страшний сон, який вдалося подолати заради любові до близьких.
Залишити коментар