На Олександрівському напрямку артилеристи 42-ї окремої механізованої бригади стали нездоланним бар’єром для окупаційних військ. Бої точаться в районі Новопавлівки — стратегічно важливого населеного пункту на межі Дніпропетровської області. Російська армія не полишає спроб прорватися у селище, кидаючи у штурми піхоту та бронетехніку, проте українські екіпажі самохідних установок 2С1 «Гвоздика» щоразу змушують ворога відступати з великими втратами.
Механік – водій САУ Віктор та командир установки Анатолій розповіли про запеклі зіткнення, полювання російських дронів на українську техніку та ціну кожного кроку назад, який вони відмовляються робити.
«Відпрацьовуємо по тій “сарані”, яка біжить по полях»
Старенька, але надійна «Гвоздика» — головний інструмент артилеристів. Попри поважний вік, машина демонструє вражаючу точність, посилаючи снаряди («кабачки», як кажуть бійці) прямо у скупчення живої сили противника. Проте робота на дистанції 10 – 12 кілометрів робить установку пріоритетною ціллю для ворога.
Віктор пригадує, як під час одного з виходів їхню позицію запеленгували. Обстріли тривали кожні 20 хвилин. Прямим влучанням пошкодило каркас і паливний бак, а гусениці засипало землею. Щоб врятувати екіпаж та техніку, довелося відкопувати машину під вогнем, використовуючи хитрощі з маскуванням гілками на порожніх місцях.
«Це сама ласа техніка. Ми працюємо по піхоті — нам головне покласти їх на землю, а далі вже працюють дронники. Якщо ми тут їх не зупинимо, вони підуть далі».
«Не вдається їм на цьому напрямку прорватись, не вдається їм зайти у Новопавлівку»
З серпня екіпаж Анатолія не відійшов від своїх позицій ні на метр. Робота тут інтенсивна: щодня піхотні групи від двох до шести осіб намагаються просочитися крізь посадки. Останнім часом ворог активізував і механізовані штурми із залученням танків та багі. Командир описує тактику ворога як самовбивчу — кадри з безпілотників фіксують посадки, завалені тілами загарбників.
Артилеристи демонструють ювелірну точність. Анатолій розповів про випадок, коли одним влучним пострілом було ліквідовано одразу 12 окупантів. Вони намагалися сховатися у старій вирві від снаряда, сподіваючись на правило, що в одну точку двічі не прилітає. Українська «Гвоздика» довела протилежне.
Сьогодні головною загрозою для артилерії стали не ворожі танки чи авіація, а FPV – дрони. Зміна характеру війни змусила військових діяти максимально швидко:
- координати приймаються по рації та миттєво обробляються через спеціальні програми;
- час перебування біля гармати скорочено до мінімуму — прибігли, відстріляли, заховалися;
- маскування оновлюється щоразу, як у небі стає тихо.
Для Анатолія ця війна має дуже особистий вимір. Його онука, яка народилася якраз перед його відправкою на службу, вже ходить у садок і розмовляє, а бачив він її лише п’ять разів. Попри тугу за сім’єю, боєць переконаний: стояти треба до кінця. На його думку, якщо дати ворогу прорватися під Новопавлівкою, загроза автоматично перекинеться на наступні населені пункти, адже апетит агресора не знає меж.
Залишити коментар