У 2022 році одна з лікарень Дніпра працювала у режимі постійного надзвичайного стану. Щоденні госпіталізації, важкі поранення і рішення, на які не було часу на сумніви, стали новою реальністю для медиків.
Про цей досвід розповів лікар Владислав — переселенець, який улітку 2022 року приїхав до Дніпра і майже одразу долучився до роботи у лікарні. Відтоді, каже він, час злився в суцільний безперервний потік змін, операцій і консультацій.
«Я сам не дніпровець, я переселенець. Влітку 2022 року я зміг приїхати сюди і влаштувався працювати до лікарні. І від серпня до сьогодні все пролетіло, як один день», — розповідає лікар.
Навантага зросла стрімко. У відділення щодня надходило від 15 до 30 пацієнтів із тяжкими поліструктурними пораненнями. Це змусило змінити не лише організацію роботи, а й саме мислення — рішення ухвалювалися максимально швидко, часто в умовах дефіциту часу і ресурсу.
Відділення фактично перетворилося на єдиний механізм, де кожен знав свою роль. Лікарі працювали як одна команда, інколи — на межі власних можливостей, усвідомлюючи, що зупинятися не можна.
Одним із найскладніших став випадок військового з тяжкими пораненнями обох гомілок і ушкодженням судинного пучка. Дефект кісткової тканини сягав 14–15 сантиметрів.
Лікування тривало довго і вимагало близько десяти оперативних втручань. Результат став можливим не лише завдяки роботі медиків, а й наполегливому бажанню самого пацієнта пройти весь шлях реабілітації.
«Це була не просто складна операція, а тривале лікування, яке потребувало багатьох втручань. Ми хотіли досягти результату, який задовольнить і лікаря, і пацієнта», — пояснює Владислав.
Сьогодні цей військовий ходить самостійно, пересувається без сторонньої допомоги і майже повернувся до звичного життя.
Говорячи про професію, лікар наголошує: технічні навички важливі, але вирішальним залишається людський підхід.
«Університет навчає цьому, але насправді це закладено на рівні ДНК. Завжди намагаюся ввійти в становище пацієнта та показати співчуття», — каже він.
Особливе місце у цій роботі, за словами медика, займають військові пацієнти. Для лікарів вони стали прикладом стійкості й внутрішньої сили, що надихає незалежно від віку.
«Вони надихають і молодь, і старших. Для нас велика честь працювати з ними та допомагати», — підсумовує Владислав.
Дніпровські лікарі й далі працюють у складних умовах війни, зберігаючи головне — готовність боротися за життя кожного пацієнта, навіть тоді, коли власні сили вже на межі.
Залишити коментар