Оператори БпЛА бачать війну інакше — через екран, але часто ближче за всіх. Командир екіпажу «Фенікс» 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади ДШВ Артем розповів про роботу дронарів, дивні й моторошні реакції окупантів та момент, коли довелося рятуватися з охопленої вогнем машини.
У цивільному житті Артем був інженером-програмістом. На фронті його знання перетворилися на інструмент війни — він став пілотом і командиром екіпажу БпЛА. За час служби чоловік неодноразово спостерігав через камеру дрона останні хвилини життя російських військових.
За його словами, завдання екіпажів чіткі та рутинні — вихід на позицію і робота по цілях. Але саме під час виконання цих наказів трапляються сцени, які складно забути.
«Наші завдання зрозумілі: виходити на позиції й працювати. Далі — що скаже командування: ціль — виліт, ціль — виліт. Найцікавіше, мабуть, коли пілотів “викликають на бій”. Є такі, що виходять просто перед камерою і поводяться так, ніби спеціально хочуть, щоб по них відпрацювали», — розповідає Артем.
Командир екіпажу каже, що реакції ворога перед ударом бувають абсолютно різні. Хтось усвідомлює неминучість і завмирає, хтось намагається накласти на себе руки. Були й ті, хто жестами просив дозволу докурити сигарету. Найдивнішими він називає випадки, коли окупанти виходили оголеними і поводилися неадекватно.
«Дивитися на це було, м’яко кажучи, дивно. Але, як казав наш командир: це неповага — працюємо. Таких моментів було багато», — зазначає військовий з позивним «Ракета».
Пілоти «Фенікса» працюють не лише по живій силі. Вони регулярно уражають ворожу техніку, яка за останній час суттєво змінила вигляд.
За словами Артема, якщо раніше переважала броня, то тепер російські підрозділи частіше використовують легкі та мобільні засоби — мотоцикли й гольф-кари. Такі групи рухаються швидко і малими силами, що ускладнює роботу дронів.
«Влучити не завжди просто. Заважають РЕБи, “штори”, складна місцевість. У посадках працювати важче, у полі ціль більш-менш легка», — пояснює він.
Оператори БпЛА давно стали пріоритетною ціллю для ворога. Російські підрозділи активно полюють на дронарів, застосовуючи FPV-дрони, зокрема й на оптоволокні, та намагаючись знищувати укриття.
Сам Артем ледь не загинув під час одного з таких ударів. Той епізод він згадує як один із найнебезпечніших за весь час служби.
«Їхали групою, стався вибух позаду — авто загорілося. Я сидів праворуч, двері заклинило. Хлопці вистрибували зліва, водій додавав газу, щоб усі встигли. Я був останній — усе горіло, але встиг. Забився бронежилетом об деревину, але це не критично», — розповідає командир екіпажу.
Через проблеми зі здоров’ям Артем нині рідше виїжджає на бойові позиції. Більшу частину часу він проводить у майстерні, де разом із побратимами модернізує техніку.
Він наголошує, що робота там не зупиняється ні вдень, ні вночі. Цивільні дрони після доопрацювань стають повноцінною зброєю, а більшість технічних рішень бійці розробляють самостійно.
«Дрони — це були іграшки, але після модернізації вони стають зброєю. Потрібні доопрацювання і на технічному, і на програмному рівнях. Наземні станції, ретранслятори — це те, що ми робимо самі», — каже Артем.
За мирними переговорами на фронті не стежать. За словами військового, для підрозділів БпЛА ситуація не змінилася — так само не вистачає людей і обладнання.
Командир «Фенікса» наголошує, що підрозділу постійно потрібні пілоти, техніки та сапери. Також триває збір коштів на дрони Mavic 30T, зарядні станції типу EcoFlow, генератори й інше спорядження, без якого робота в повітрі неможлива.
«Люди потрібні завжди. Долучайтеся», — підсумовує Артем з позивним «Ракета».
Залишити коментар