Виїзд неповнолітніх хлопців за кордон став однією з найболючіших проблем освітньої та демографічної політики воєнного часу. Хоча точних цифр ніхто не називає, в експертному середовищі говорять про десятки тисяч юнаків, які залишають країну ще до досягнення 18-річного віку — у пошуках освіти, безпеки чи нового життя. При цьому поки що немає стратегічного рішення, яке могло б втримати цих підлітків в Україні.
Юнаки масово виїжджають — але скільки їх?
Народна депутатка Соломія Бобровська називає ситуацію критичною: «Після 11 класу за кордон, після 9 класу за кордон… Ми фактично втрачаємо це покоління». Проте офіційної статистики немає. У Держприкордонслужбі визнають, що не ведуть обліку виїздів за віком і статтю. Як зазначив речник ДПСУ Андрій Демченко — «ніхто не підраховує, скільки таких юнаків залишає Україну».
На резонансі зіграла заява депутатки Ніни Южаніної, яка вказала на 300 тисяч дітей, що виїхали перед стартом навчального року 2024-2025. У Міносвіти цю цифру спростували, але визнали — учнів у системі загальної середньої освіти стало менше на 162 тисячі за рік.
Скільки зниклих — саме старшокласники?
За приблизними підрахунками, близько 13,2% всіх учнів — це учні 10-12 класів. Відтак, зі 162 тисячі «втрачених» учнів орієнтовно 21,5 тисячі — це старшокласники. Половина з них — хлопці. Ще близько 9 тисяч зникли з української освіти у попередньому році. Разом — понад 20 тисяч юнаків. Це, фактично, населення невеликого українського міста.
«З того що я бачу по Львову: з 30 випускників їдуть п’ятеро хлопців і одна-дві дівчини. Це 20% від класу», — ділиться спостереженнями членкиня парламентського комітету з освіти Наталія Піпа.
Чому виїжджають і не повертаються?
Одна з причин — можливість вступити до іноземного вишу з українським атестатом. Саме цим скористався син мешканки Вишгорода Ірини. Він залишив країну в березні 2022 року у 17,5 років і тепер навчається у Франції. Повернення не планується: родина втратила житло, друзів і зв’язки з Україною.
У кожного своя мотивація — безпека, стабільність, страх мобілізації, розчарування в перспективах. Але результат один: освітня та демографічна втрата, яку з кожним роком компенсувати буде дедалі складніше.
Уряд та парламент наразі не представили ефективного механізму утримання молоді в країні. А кожен місяць — це нова хвиля втрат. І питання, чи зможе держава зберегти тих, хто ще лишився, залишається відкритим.
Залишити коментар